Година в метро: Стівен Кінг – «Країна розваг»

Вітаю панство! Вчора побував на досить незвичайному (принаймні для мене це щось нове) заході, що носить назву «Година в метро». Щоб не розповідати своїми словами його суть, процитую опис з сторінки у соцмережі:

Година в МЕТРо» – платформа для взаємодії літературного і театрального, цікавих книг й акторської майстерності. На заході аматорські та професійсні актори читатимуть для вас уривки з роману Стівена Кінга “Країна розваг”.

Як зрозуміло з опису, актори читають уривок з книги. Дійство проходить у театрі «Сонях» (м.Рівне, вул. Черняка 9). Формат заходу теж досить оригінальний, і назва його відображає: глядачі/слухачі мов їдуть у метро – оголошується зупинка і залежно від неї відбувається певне дійство.

Година в метро - станції

Наприклад, на зупинці «Знайомство» глядачів вводять у курс справи, тобто куди вони попали і що зараз буде; на зупинці «Книжкова» актори читають уривок; на зупинці «Чайна» глядачі мають можливість насолодитися безкоштовний чаєм.

Тепер, власне, мій скромний відгук. Місце проведення – досить маленький, я б сказав «аматорський» театр. Однак атмосфера в ньому позитивна, дружня і просто хороша – ще б пак, як було сказано у розмові на самому заході, – “тут збираються лише привітні люди”. Звісно ж, і заслуга акторів у цьому є – вони добре впоралися з завдання.

Година в метро Стівен Кінг

Що цікаво, і мені це сподобалося, це підбір акторів на ролі. Для приклад, персонажів з пишним волоссям (їх описував головний герой при зустрічі з ними) завжди грам майже лисий чолов’яга, а того, хто сказав фразу “відколи я почав голитися” – чоловік з великою бородою (як у «Дзідзьо» у відеокліпах).

Окрім іншого, хоча й жанр книги «роман», аудиторія слухачів часто заливалася сміхом від різноманітних жартів чи завдяки хорошій імітації голосів акторів. Знаєте, навіть не смішна фраза сказана певним голосом і з певною інтонацією змусить вас засміятися =)

Стівен Кінг Країна розвагНа завершення ще кілька слів про саму книгу. Хоча мені й рекомендували вже, я ніколи не читав Кінга і, можливо дарма. Вже з перших рядків, коли головний герой натрапляє на оголошення про “роботу біля раю”, стає цікаво. А історія про примару, гадання майбутнього, діалоги персонажів і всі інші деталі – я взагалі дивуюся, як людина може стільки навигадувати. Хоча й жанр далеко не мій, все ж було досить цікаво 🙂

Звісно ж, уривок не розповідає завершення і щоб його дізнатися книгу потрібно прочитати, та навряд чи я це зроблю. Ні, це зовсім не означає, що «Година в метро» не впоралася зі своїм завдання, навпаки. Просто йшов я туди не заради перевірки, чи варто читати цю книгу, а скоріш заради відпочинку від буденності, щоб побачити щось нове, незвідане. І саме таким був даний захід 🙂

Якщо ви любитель читання книг, то вам «Година в метро» сподобається ще більше. Тож обов’язково відвідайте це захід! \\ До речі, цієї ночі мені снився той парк розваг)) Правда я не був на “колесі кароліни” чи в тому “залі страху” (чи як він там правильно називається), а пам’ятаю лише, що стріляв по кульках з рушниці 🙂

Коментування вимкнено
  1. 2 роки назад
    • 2 роки назад