Президентські вибори 2014: ходіння по граблях

президентські вибори 2014

Ну от минули вибори, які, здавалося б, повинні кардинально змінити нашу країну. А якщо точніше – запустити ланцюжок змін, який поступово привів би нас до так часто згадуваного останнім часом “європейського суспільства”, до європейського рівня життя. Та що ми сьогодні маємо і чи дійсно у нас це вийде? Навряд, і ось вам кілька моїх суб’єктивних думок чому саме “навряд”.

Всі ми добре пам’ятаємо події минулорічної осені, цьогорічної зими. Всі ми якщо не бачили особисто, то неодноразово чули про те, що відбувалося на “майдані”. Всі ми добре знаємо про жертви, про “Небесну сотню”, про катування активістів серед лісу, про зниклих безвісти і інші страшні речі, які сталися через небажання Ялинковича покидати крісло.

Сльози на очах, хвилини мовчання, дні жалоби. Площі і вулиці перейменовані в честь “Небесної сотні”, численні пам’ятники загиблим, білборди і реклама по ТБ такого ж змісту. І все це зі словами “ми пам’ятаємо”, “ніколи не забудемо” і, що головне, скрізь чутно було твердження “ця зима нас змінила”.

І все так добре звучить, якби не страшна причина всіх цих слів і подій. Все ж так добре звучить, бо ж ми пам’ятаємо, бо ж ми співчуваємо, бо ж ми вчимося на помилка. Таки хороші ми, українці. Ні! Досить! Давайте тепер на хвилинку підключимо мозок, який нам даний не тільки для носіння його в черепушці, але й для того, аби ми думали, аналізували, робили висновки!

Давайте подивимось, що ми мали до виборів президента 2014 і, що ми маємо тепер. Ніяких пустих слів, тільки факти. Давайте, проаналізуємо факти!

1. До президентських виборів 2014.

Рік 2013, перший-третій квартал. Ялинкович президент, Азіров у кріслі прем’єра, регіанальна партія в парі з серповидними мають більшість у парламенті. По всій Україні, у всіх сферах життя, у всіх державних органах та і взагалі куди не поглянь – скрізь панує тотальна корупція. Суди виграють ті, в кого глибші кишені, землю отримують не люди, які стоять роками в черзі, а більш ніж сумнівні особи. І таке абсолютно скрізь, отак і живимо.

2. Євромайдан. Революція. Небесна сотня.

Не кожен витерпить те, що коїлося в країні. Хоча більшість не вірила у можливість якихось змін, все ж знайшлося достатньо тих, кому “досягнута стабільність” вже поперек горла. А “покращення” в сторону Рашен Федерашен, замість курсу євроінтергації, стали останньою каплею терпіння. Так і почався «Євромайдан».

Тодішнє бажання влади чим скоріш прибрати людей із майдану привело до застосування сили. Впевнений, всі добре пам’ятають перший розгін людей. Підступно, посеред ночі. Беркут, кийки, все в крові. Однак результат неочікуваний для влади – це тільки додало людям сил і позбавило байдужості.

Людей значно побільшало. Тисячі, десятки а потім сотні тисяч вийшли на акції протесту. Так якби кілька місяців до того про таке сказати – ніхто б не повірив. Та навіть після таких масових протестів Ялинкових і не подумав здаватися чи йти на поступки. А нащо? Він же “чує кожного”, а при “діалозі з країною” все більш ніж прекрасно, всі ж всім задоволені.

Добре що є “праві” (ні, я не про політичні партії чи організації, я про всіх людей із такими переконаннями), особливо ті, які не готові дивитися як “міліція з народом” потрохи робить з тим народом все, що тільки можна і не можна уявити. Саме вони на силу відповіли силою. Думаю ніхто не забув «подій на Грушевського». Почалася справжня революція.

Не розповідатиму про те, що було далі. Всі і так прекрасно знають. Згадаю лише останній рубіж, який перетнула влада у протистоянні власному народу. – Кийки і зщитки вже відійшли у минуле, на майдані виросли барикади, літають коктейлі молотова, свистять уже не гумові кулі. Спроби штурмів, БТР, снайпери. Одиниці, десятки, а потім і взагалі більше сотні жертв. Така була ціна перемоги… Перемоги?

3. Президентські вибори 2014.

25 травня 2014 року, восьма година вечора. Закриваємо вхідні двері ДВК, починаємо засідання ДВК, всякі процедури перевірки відповідності і т.д. Опісля – приступаємо до підрахунку голосів. “Рошенка”, “З вилами”, “З вилами”, “Рошенка”, “З вилами”, “Рошенка”, “Рошенка”, “Рошенка”, “З вилами”, “Без коси вже”, “З вилами”, “Рошенка”, “Рошенка”, “Без коси вже”, “З вилами”, “З вилами”,  …  “Рошенка”, “З вилами”, “Без коси вже”, “З вилами”, “Рошенка”.

Люди! Ви серйозно? Та щоб після всіх тих подій, після всіх цих жертв, після всього цього отак взяти, і не вмикаючи голову піти на вибори? Та ви хоч раз задумалися про те, хто ці люди? Ви хоч раз перевірили їх політичне (і не тільки політичне) минуле? Та ви взагалі когось крім “сусідки на лавочці” слухали, коли вирішували за кого голосувати?

Як можна ходити по тих же граблях? Українці, ви справді такі ідіоти чи вам просто подобається мазохізм??? Ви мене вже вибачте за слова, але як тут сказати по іншому? Чи ви забули, чого ледь не в першу чергу вимагали на майдані? Люстрацію! Люстрацію на всіх рівнях органів влади!

У вас провали в пам’яті? Чи ви справді такі тупі, що сподіваєтеся на проведення люстрації президентом, яким сам під цю люстрацію підпадає? Невже ви такі наївні, що думаєте про “роботу олігарха в інтересах простих людей”, а не в інтересах олігархів? Та ви поцікавилися його минулим? Ви знаєте ким він був? Які посади займав і скільки в нього було можливостей щось робити? Ні. Вам про телику сказали про “рейтинг” і ви вже побігли за нього голосувати.

Чи може ви, молоде покоління, думаєте що людина, яка постійно така безстрашна і завжди робить все для України і українців, завжди цілком випадково потрапляє в кадр і потім на ютуб? Подивилися пару відео, де дядько з вилами говорить українською мовою, каже ніби то правильні речі, та ще й власноруч не боїться йти воювати з окупантами. А знаєте, у фільмах я трансформерів бачив, може ви ще й у їх існування вірите? А що, справжніми виглядають.

Та поцікавтеся ви, де той дядько з вилами був минулі роки, що він робив чи що взагалі робить, окрім знімання себе на камеру? Та почитайте біографію, політичну кар’єру, кого підтримував, за що голосував. Та хоча б про таку палку підтримку косатої ви задумувалися? Чому він так яро підтримує людину, яка вже давно себе показала?

До речі про неї. Ну як досі можна за цю, вже безкосу особу голосувати? Чи ви теж про люстрацію забули? Чи забули про сумнівні хвороби, під час яких вона ледь не помирала за повідомленнями ЗМІ, але при тому ходила собі на каблучках по “камері” (якщо то камерою назвати можна)? Думаєте це брехня чи вигадки? Чому ж тоді її любляча доця, тоді коли над її матусею висіла ледь не смертельна небезпека (під час останніх кривавих подій на майдані), святкувала свій день народження в одному з найдорожчих закордонних закладів, замість того, аби пробувати якось “рятувати” маму?

Зате коли “безкосу” вже випустили, та швиденько перетворилася в зразкову люблячу доцю, яка вже вся так спереживалася за маму, що сама вже ледь на ногах. Чому я почав саме з цього? Лишень тому, що політичну кар’єру вже безкосої особи і згадувати не варто. Та неодноразово була в посадових кріслах, як і члени її партії. Останні, до речі, давно показали хто вони. Загадайте хоча б всі лицемірства кролячої лапки, або ж турчинова.

Не буду я тут збирати відео та фото докази моїх слів, все це вже неодноразово “гуляло інтернетом”. Все сказане можна знайти у Вікіпедії, на Ютубі і ще хто знає де. Хто хотів побачити – побачив. Хто хотів подумати – подумав. До кого мало щось дійти – дійшло.

4. Що буде далі?

Думаю із всього вище написаного і так зрозуміло. Гаразд, нехай там і приймуться якісь реформи. Нехай десь щось стане прозорішим і чеснішим, нехай навіть підемо в напрямку Європи. Але подивіться правді в очі – ніяке прийняття реформ не гарантує дотримання та виконання. Жодний продажний політик, міліціонер, суддя чи навіть простий лікар не перестануть брати хабарі. Хто брав – той братиме. Адже нікого з них досі не покарали, та і не покарають. Не буде ніякої люстрації.

Ну а по друге – люди… Та ніхто не перестав і не думає переставати давати хабарі, “подарунки”. Всі вже давно звикли, що це нормально. Більшість людей як були, так і лишилися сірою масою. Україну часто характеризують людьми, – українцями. Я завжди хотів жити тільки в Україні. Мені подобається Україна. Але тільки сама Україна, її ландшафти, клімат, природа в цілому. Від сьогодні в Україні мені подобається тільки це. Та не подобаються мені наші люди. Не думаю, що варто постійно нагинатися, аби прибрати з під ніг сусіда граблі. Він все одно відразу наступить на інші.

Може варто просто переїхати туди, де ти зможеш чогось навчитися у свого сусіда? А не тільки дивуватися його бажанню не вчитися на помилках…

Ех… Швейцарія… Нідерланди… Норвегія… 

Коментування вимкнено
  1. 3 роки назад
    • 3 роки назад
  2. 3 роки назад
    • 3 роки назад
  3. 3 роки назад