Про «пожертви на добру справу» та чому я їх більше не роблю

На днях я опублікував статтю про очевидну тупість віруючих, в яких назвав кілька логічних причин того, чому віра в бога – абсурд, фігня і тупість. В одному з абзаців було писав, що краще було б пожертви на будівництво церков і їх оздоблення потратити на вивчення якоїсь хвороби чи навіть друк книг для школи. Стаття була дуже провокативною і навіть образливою (зумисно), чи спрацювало задумане – не знаю, але я отримав статтю відповідь від Павла – «Запитання до атеїстів».

А давайте, в коментарях вже до цієї статті скиньте скріншоти чи відео, які підтверджують, що ви пожертвували певну суму грошей на добрі справи. © Pavlofox.net

Моя еволюція в питанні «пожертв» і благодійності

 Чому саме «еволюція» стане зрозуміло пізніше, в кінці цієї малесенької історії. Отож, жив колись на світі «хлопчина помагай», який займався різною благодійністю: то дві гривні дасть бабусі, яка на вокзалі зайшла в автобус і просить на лікування дочки, то вкине 5-10 гривень у скриньку, яка стоїть у магазині з метою назбирати на лікування якоїсь дитини, і т.д. і т.п.  Єдине зауважу, що він завжди забував знімати на фото чи відео те, як це робить (можливо просто йому було соромно, що так мало може віддати?).

Час ішов, хлопчина дорослішав, а разом з тим розвивався і його світогляд. Мінялися погляди на все, чим більше він отримував інформації, тим кращими і точнішими ставили висновки. В результаті той хлопчина еволюціонував у мене (як колись мавпи еволюціонували у людей). І чим же я так відрізняюся від того хлопчини, який займався благодійністю і «пожертвами»? В основному тим, що я вважаю так – благодійність у більшості випадків є свого роду дурістю. Давайте спробуємо розібратися, чому ж?

1. Ми ніколи не знаємо, на що саме даємо гроші

Здавалося б, волонтер збирає гроші на обладнання для дитячої лікарні, ти телефонуєш в ту лікарню і там підтверджують, що така-то організація дійсно збирає гроші на таке-то обладнання для нашої лікарні. Ти пересилаєш певну суму грошей з впевненістю, що роблю добру справу і допомагаю дітям. Через певний час волонтер з тієї організації дає скріни квитанцій, що обладнання закуплене і звітує, що воно передане лікарні. Ти задоволений, адже зробив добру справу. Минає ще певний час і ти дізнаєшся, що цей волонтер літав відпочивати в Туреччину на цілий місяць (при зарплаті в 2 тисячі гривень), а в лікарні ще і не чули про отримане обладнання. (Як говорять в кінці фільму, в основі історії лежать реальні події).

2. Наскільки «добра справа» є доброю?

Дивимося телевізор, наприклад, новини. Тут ведуча говорить, – “5-річний Андрійко терміново потребує операцію, яка коштує 50 000 доларів. Батьки не можуть зібрати таку суму і просять допомоги у всіх не байдужих”. Ти записує номер картки, відправляєш туди певну суму. В результаті хлопчика успішно оперують, він виростає здоровим і сильним. Однак виріс він у не надто сприятливому середовищі, став хуліганом і проломив іншому хлопцю череп. Чи став політиком, сів у крісло мера міста і бере хабарі замість працювати на благо міста.

3. А по чиїй вині виникла потреба «пожертви»

Беремо попередню ситуації і задаємося питанням, а чому виникла така ситуація, що потрібна всією країною збирати гроші на операцію цьому хлопчику? Можливо його мати під час вагітності курила, вживала алкоголь і кололася? Можливо його батько раб системи, який лише й вміє виконувати нескладну роботу, бідкатися на різні проблеми, а на виборах голосувати по принципу “за кого всі, за того і я”? А можливо саме по причині останнього держава не забезпечує допомогу? Таких питань можна поставити багато і, можна з впевненістю відповісти – в більшості випадків люди самі вині.

4. Сім мільярдів людей

Ось уже кілька років як на планеті Земля живе більше семи мільярдів людей. Порівняно з цією цифрою порятунок навіть одного десятка людей (а на більше «рядовий» землянин і не зможе вплинути) виглядає нікчемністю. Вирішення проблеми на тому рівні, на якому вона виникла – неможливе. Навіть якби кожен, хто може, сьогодні пожертвував свою повну зарплату на лікування людей від хвороб, чи щоб нагодувати голодних, чи щоб побудувати житло бездомним – вже завтра питання знову стане актуальним, адже з’являться нові хворі, голодні з’їдять куплені продукти і знову стануть голодними, а бездомні найімовірніше втратять житло по тій же причині, що і вперше втратили.

Саме «сім мільярдів» – головна причина, чому я вже давненько не займаюсь жодної благодійністю. Такий підхід абсолютно неефективний, набагато розумніше зробити, наприклад, наступне: не потрачені гроші витратити на розвиток своєї справи і себе в цілому, стати багатим і впливовим, після чого частину своїх прибутків витрачати на дослідження кожної з проблем (щоб в результаті вирішити їх причини, а не вічно боротися з наслідками), а більшу частину прибутків знову вкладати у справу, щоб отримувати ще більше прибутків (тоді відповідно частка ресурсів, направлених на дослідження проблем теж зростатиме).

В ідеалі, значну частину прибутків направити на освіту людей (я не про отримання дипломів різних професій), щоб ті розвивалися і вчилися вирішувати причини проблем, а не бездарно боролися з наслідками. Якщо це все звучить для вас нереально, то це лише тому, що ви бачите світ таким, яким вас навчили його бачити.  Для прикладу, розповідав одній старшій (років 40) людині про досягнення технологій (як роботи збирають різну складну техніку на заводах майже без участі людей, як можна вирощувати продукти не на полі, а в багатоповерхових «фермах», як автомобілі самостійно їздять по дорозі (без водія), і т.д. і т.п.) і на мене дивилися квадратними очима і казали, що то колись щось таке в якісь фантастиці читали.

До чого останній приклад? До того, що люди в загальному плані абсолютно не розвинуті, вони не знають, що зараз можливо і вже тим більше не знають, як ці можливості використати. Стосується це і тих проблем, через які існують всі благодійні фонди і слово «волонтер». Трохи занесло вбік, але це довелося написати, щоб було зрозуміло одне – я вирішив боротися не з наслідками, а з причинами. У мене є свій план на це життя, в якому значну роль посідає «вдосконалення світу» в цілому. Тому не варто судини раніше часу 🙂

І на завершення

Я не ніколи не здавав кров і впевнений, що вся моя сумарна благодійність буде меншою, ніж суми деяких переказів на скрінах в коментарях до статі на блозі Павла. Також я не можу тут на публікувати скрінів з переказами, оскільки через з картки «благодійнічав» здається лише два рази (коли банкомат пропонував пожертвувати «на потреби армії» і, здається, коли така ж пропозиція була на стартовій «Приват24»), але в через пошук в Приват24 не знайшов тих платежів. Єдиний доказ – скрін листа з пошти, який приходив після цього:

Типу благодійність

Однак як було сказано в одному з коментарів до статті з питанням, це робилося під впливом емоцій. Пропаганда – потужна річ, в тому числі і пропаганда «жертвувати на потреби АТО». Та як я сказав, це все зовсім не ефективно, а в багатьох випадках ще й не розумно (я про «попрошайок» на вокзалі). Тому я вже більш як пів року нікому і нікуди нічого не жертвував і не благодійнічав, і не збираюся у найближчі кілька років.

П.С. В той момент, коли ви жертвуєте гроші на «якусь добру справу», у світі помирають тисячі людей. А все тому, що ви пожертвували не всі свої гроші, віддали б все – ще комусь та збільшили шанси довше пожити. А ще можете продати свою трикімнатну квартиру і купити хату в селі, а різницю – дати комусь на операцію чи т.п. Загалом, нехай тепер вас замучить совість! 😀

\\ До речі, вів я недавно сайт про науку і технології (та і давно вів інший на цю ж тему). Було бажання донести до українців можливості сучасної науки і технологій (тобто маленький вклад у їх всесторонній розвиток), але такий сайт, звісно ж, неприбутковий. В результаті якщо приділяв йому достатньо уваги – падав мій дохід, а якщо не приділяв – втрачав аудиторію і бажання лишалось бажанням. Висновок – треба створити потужне джерело пасивного чи частково пасивного доходу, тоді й можна братися за всякі «благородні справи». Можна буде найняти людей, які регулярно писатимуть замість мене і встигатимуть писати про все. Так бажання зможе перерости у результат, а не «топтатись на місці» і лишатись лише бажанням.

Останній приклад я навів щоб стало зрозуміло, що для вирішення проблем треба думати більш масштабно. У випадку з «благодійністю» – глобально. Нагадаю, причини, а не наслідки.

Коментування вимкнено
  1. 2 роки назад
    • 2 роки назад
      • 2 роки назад
        • 2 роки назад
  2. 2 роки назад
    • 2 роки назад