“Тільки б трохи…” – прояв закритої особистості

Прояв закритої особистості… – Як би дивно це не звучало, але насправді воно так і є. Не знаю чи вийде в мене чи можна це нормально доступно пояснити, але я й не пробуватиму, просто розповім свої думки про це. Отож, почну з початку. Не з самого початку звісно, але з “точки”, яка дозволить розуміти, що до чого.

Після певних подій, певних роздумів, певних переосмислень… Я вирішив себе змінити. В уяві побудував себе такого, яким хотів бути і, і почав перебудову. Був потрібен час, але його було більш достатньо. В результаті – ідеальний я. Майже ідеальний, адже недавно вимоги до себе значно “піднялися”, і тепер крім постійної фізичної і розумової тверезості, на перших місцях стоїть ще декілька рис, на якими я вже працюю. Але зараз не про це.

Так от, у варіанті мене 2.0 не було місця всяким там проявам нестабільних і безглуздих почуттів, як от кохання, ненависть, злість. З всім цим я звісно впорався, все це можна контролювати. Однак, як виявилося, навіть коли все контролюєш бувають моменти слабкості. Моменти, коли хочеться наплювати на всі свої правила і заборони і, просто побути таким же дурнем, як майже всі навколо. Звісно, моменти такі вкрай рідкісні і короткочасні, але все ж…

Все ж, у такі моменти в мене відбувається наплив різних абсолютно “нестандартних” думок, бажань, почуттів. Саме в такі моменти проявляється моя попередня версія моя дурнувата колишня сутність, яка вірить в справжнє кохання, замислюється над питанням існування бога, а також полюбляє писати вірші. Останнє, скоріше, не полюбляє, а воно само по собі в тої сутності виходить.

Отже, востаннє такий збій стався на початку грудня минулого року, а його наслідки проявлялися аж до перших чисел 2014-того. На щастя, нова версія мене досконаліша попередньої і, я вже повністю зміг ліквідувати всі причини і наслідки прояву. Більше того, як я вже помітив – подібні прояви рідшають, а ліквідувати їх все легше і легше. Думаю, для версії 3.0 вони взагалі будуть чимсь незвичайним, якщо вони взагалі будуть =)

І, тепер головне: щоб не розповідати про причини прояву цієї слабкості, я просто опублікую написаний нею (слабкістю) вірш. Думаю, після прочитання, причини вам і так стануть зрозумілі. До речі, саме в цей період виникла ідея створити сайт, де будуть зібрані найкращі (на мою думку) вірші про кохання. І, так як версія 1.0 зробила крок до втілення цієї ідеї, то я вирішив доробити все, аби праця не пропадала.

Тільки б трохи…

А мені б тільки трохи сміливості,
Щоб я зміг їй хоча б написати
Щоб уже не шукати можливості,
Аби все просто їй розказати…

А мені б тільки трохи правдивості,
Щоб собі зміг нарешті признати
Що не тре більш тієї безглуздості,
Про своє неуміння кохати…

А мені б трохи менше тверезості,
Щоб нарешті себе розв’язати
Щоб відкинути всі свої гордості,
Та на всі заборони начхати…

А мені б трохи менше шершавості,
Щоб до себе я зміг підпускати
Щоб зник образ тієї ворожості,
Який встиг я уже збудувати…

(Віктор Хільчук, 13.12.12)

Коментування вимкнено
  1. 3 роки назад
    • 3 роки назад
      • 3 роки назад
        • 3 роки назад
  2. 3 роки назад
    • 3 роки назад