Вибори верховної ради України 2014: чому я обираю «Свободу»

Привіт шановне панство! Всі ми знаємо про наболіле вже українцям питання виборів. Чому наболіле думаю самі здогадалися. Для початку зазначу, що на тему позачергових виборів до Верховної Ради України 2014 я писати не планував, але мої «колеги» Павло Лис та Олег Волощук вже написали у своїх блогах на цю тему пости – «Парламентські вибори 2014» та «Парламентські вибори 2014 року – не наступімо на ті ж граблі ще раз» відповідно. Тому і я вирішив поділитися своєю думкою, а саме розповісти за кого я віддам свій голос та чому я переконаний, що роблю правильний вибір.

Отже, розглянемо список партій на вибори 2014 року. Але не просто розглянемо, а будемо викреслювати їх одна за одною як такі, які не заслуговують ні нашої довіри, ні, тим більше, нашого голосу за них. На другому етапі приділимо увагу тим партіям, які можливо заслуговують певний кредит довіри, але з певних причин цей кредит від мене не отримають. Ну і на завершення трохи обґрунтування на користь правильності мого вибору (думаю із заголовку статті стало зрозуміло за кого я голосуватиму на парламентських виборах 2014).

За які партії на виборах 2014 я не голосував би за жодних умов

1. «Радикальна партія Олега Ляшка». Думаю нікому не треба пояснювати, хто такий Ляшко і чому він такий відомий. Цей клоун дядько виставляє себе найбільшим радикалом серед політиків. Під радикалом я маю на увазі, що він прямо кожному говорить, що про нього думає та чому така думка правдива. І тут цей Ляшко часто правий, однак, як каже Майкл Щур, – «але є одне але»: говорить таке він тільки на камеру. В принципі, як і робить все інше (всі бачили відео, як він трощить ігрові автомати, або ж як жорстко попускає Яценюка чи навіть роздає вила під час революції гідності, як її тепер називають).

Та всі наведені випадки ще квіточки в порівнянні з відчуттям патріотизму та відваги лідера радикальної партії, адже для боротьби з російськими окупантами тоді ще сепаратистами той створ.є цілий батальйон Ляшка! Як же полюбили його тоді всі диванні революціонери! Однак зараз створена цим політичним пристосуванцем політиком ілюзія потрохи розвіюється. Як доказ – закидання Ляшка яйцями в Івано-Франківську (ну не такі вже дурні люди, щоб не поставити собі питання на зразок «а де це такий простолюдин взяв гроші на те, щоб прилетіти на зустріч з виборцями шикарним приватним літаком»).

Відео вище – сюжет від 1+1 про те, як Шляшко Ляшко бореться із сепаратизмом на сході. Хтось скаже «політичне замовлення» – може й так, але що правда того не приховаєш. Є й новіші сюжети і дані, в яких говориться, що Ляшко – це проект Льовочкіна (думаю не варто пояснювати хто це і чим відомий). Думаю досить про Ляшка, але ще скажу, чому не варто голосувати за радикальну партію. Хто йде в парламент за її списком? Скільки з тих партійців були на барикадах чи хоча б на майдані під час революції? Чим вони допомогли армії під час АТО? І подібних запитань ще цілий жмут. Висновок – Ляшка і його Радикальну партію треба люструвати, бажано тією люстрою, яка висить у Верховній Раді.

2. Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». І тут багато хто почне говорити, мовляв я не правий. Адже питання на зразок «а чому тоді Юлію Тимошенко посадили, якщо вона теж така погана» багатьох легко вводить в оману. Але давайте пригадаємо, хто ж така Юля, та що являє собою її політична партія «Батьківщина». Не буду тут перераховувати багато, скажу загальне: скільки разів Тимошенко була в різних кріслах? То про яку нову якість політики можна говорити, якщо в крісло сяде той, хто вже в ньому сидів…

Звісно, не так уже й переконливо. Та я й не намагався когось переконати, бо мова про лідера партії, а не про саму партію. А от тепер головні питання про політичну партію «Батьківщина», які варто поставити (і поставимо) кожній партій. По перше, скільки депутатів батьківщини після виборів перебігало до інших партій чи, наприклад, вступали у інші фракції (особливо фракцію «Партії регіонів»). Не знаєте? А подивіться на офіційному сайті Верховної Ради України (ліньки шукати – ось вам посилання на список народних депутатів IV скликання«Блоку Юлії Тимошенко», подивіться, хто на чию сторону перейшов).

Кого партії ведуть у парламент за списками

На останок виллю ще трохи бруду на партію Юлії Тимошенко. Картинка вище – ілюстрація того, хто як проголосував за закон, покликаний зробити вибори більш прозорими. А саме, мова йде про відкриті партійні списки. Думаю кожен хоч раз на вулиці прав газетки і всякі брошури в агітаційних палатках, котрими так рясніють людні місця перед виборами. Частим атрибутом, який присутній в цій агітації, є партійний список – список кандидатів, які стануть народними депутатами у разі, якщо партія набере прохідний відсоток. Але тут знову є одне але – завжди показують лише перхк десятку чи, в кращому випадку, двадцятку тих, хто пройде в парламент за партійним списком. Решта – «кіт в мішку». Як бачимо, не надто прагне «Батьківщина» відкривати свої партійні списки. Є що приховувати? (Питання то риторичне, ми і так знаємо відповідь).

3. Політична партія «Опозиційний блок» – ні, ну якщо знайдеться хоч одна психічно здорова людина, яка зібралася голосувати за тепер вже опозиціонерів – ніяка вона не психічно здорова. Не варто пояснювати, що цей «Опозиційний блок» – це ті самі регіонали і комуняки, які є причиною стількох бід і стількох смертей. Вони просто втекли на шлюпках з потоплених кораблів на зразок Партії регіонів та Комуністичної партії (та потоне вона, потоне), а потім всі ті шлюпки об’єднали в одну і назвали Опозиційним блоком.

Хто не в курсі, перерахуємо ці прогнилі з середини шлюпки: «Партія розвитку України» (більшість членів – регіонали, на чолі – вже згаданий Льовочкін), партія «Центр» (досі Рабінович вовтузиться), «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україна — Вперед!» (ага, Королевська ще нікуди не зникла) і «Трудова Україна» (на виборах 2004 підтримувала Януковича, далі притихла, так як не пройшла в парламент).

4. «Народний фронт». Проходячи біля агітаційної палатки цієї «політичної сили» чую, – “Народний фронт Арсенія Яценюка, перша двадцятка партійного списку, хто ще не ознайомився”. Знову ж маємо відкритими лише декілька «найчистіших та відомих» людей, хто далі – можна тільки гадати. Але суть не в тому, а в дечому іншому. Аби ви повністю зрозуміли написані далі мною слова про Яценюка, подивіться це відео:

І можете мене тут переконувати, що Яценюк не поганий прем’єр (а саме так багато хто так говорить), але я залишуся при своїй думці. А думка така: Арсеній Яценюк такий же політичний пристосуванець, як і Шлюшко Олег Ляшко. Хоча, можливо з трішки вищими моральними принципами, але наголошу, тільки можливо. Якщо на чолі політичної партії стоїть така людина, не варто й гадати, хто буде в складі Народного фронту. Тому на цій партії ставлю жирну крапку і, як і всі згаданим вище, бажаю не набрати прохідний відсоток.

5. Партія «Блок Петра Порошенка». Скажу відразу, я не голосував за Порошенка на виборах президента України 2014 і не голосуватиму за його партію на виборах у верховну раду 2014. І щоб не пояснювати причини я просто процитую Олега, який у згаданій в першому абзаці статті написав, – «З одного боку, Яценюк — хороший прем’єр, а Порошенко — не Янукович, але окрім відомих людей, комбатів, бійців АТО, в ці сили затесалось багато колишніх регіоналів і от я чомусь не вірю, що Порошенко, наприклад, не знає хто іде в списках від його партії».

До яких партій я маю кредит довіри, але не дам його їм

7. «Громадянська позиція». На чолі цієї політичної партії стоїть Анатолій Гриценко, до якого у мене склалося дуже двояке відношення. З одного боку, в більшості випадків говорить він досить правильні речі. Також хвалять його як міністра оборони, та й «замінили» явно не тому, що крав і не ділився «вищими за званням». Принаймні сам він казав так, – »Напевно, на тому етапі Президентові знадобився не міністр оборони, а міністр надлишкового військового майна, що направляє в потрібне русло фінансові й матеріальні потоки військового відомства. Таку людину й призначили».

З іншого боку, чомусь Гриценко трохи нагадує мені такого собі «диванного генерала». Крім того, не пам’ятаю я, щоб за часи його перебування на посаді міністра оборони, армія переносила якесь бодай моральне піднесення, не кажучи про покращення стану технічного забезпечення і т.п..(можливо я чогось не знаю? Тоді донесіть цю інформацію до мене, тицьніт на неї пальцем). Не проявив себе Гриценко і в якості нардепа (може просто дин в полі не воїн?). Що ж, не впевнений – не голосуватиму точно.

8. Партія «Самопоміч». Напевне кожен чув про мера Львова – Андрія Садового. Чув і я, при чому в основному позитивні відгуки. «На швидке око» я проглянув їх програму і, типова передвиборна програма на зразок «та все тільки для людей». Ні, нічого поганого я в цьому не бачу, нічого проти Садового чи його політичної партії не маю. Але й голосувати за «Самопоміч» не буду, так як не знаю тих людей, які йдуть за її списком. Не говорю, що вони погані чи т.п., але й як політичні діячі вони себе ще не проявили. А раптом там такі ж «перебіжчики», про яких я згадав пишучи про »Батьківщину»? Це ж питання стосується і решти партій з цього підпункту.

9. Політична партія «Правий сектор». Тут буду короткослівним. Дмитро Ярош мені здається чесною, порядною і розумною людиною. Але склалося так, що коли «Правий сектор» тільки формувався, туди понабирали кого попало. І кажу я це не з чуток, а з власного досвіду спілкування з одним із їхніх «бійців» мого ж віку (поза межами революційних подій, тоді ще я не знав, що він цієї організації і тільки пізніше дізнався, коли побачив його в їх «обладунках»). І хоча я не сповідую жодної релігії, скажу так – боронь боже щоб такі люди приходили до влади.

Заради справедливості скажу, що в одному з інтерв’ю Ярош визнавав, що «Правий сектор» формувався дуже швидко, а тому туди потрапили і сумнівні особистості. Тоді ж він і наголосив, що наразі проводиться відсіювання таких людей. Що ж, щиро бажаю йому навести порядок у себе в партії, а поки я віддам свій голос за вже перевірену часом партію, яка, не зважаючи на всякі заяви про розчарування, добре себе проявила.

За кого буду голосувати на парламентських виборах 2014

10. Всеукраїнське об’єднання «Свобода». Останнім часом багато виборців говорять, мовляв «а що зробила “Свобода”, окрім гучних промов з трибуни?». І вибачте, але мене просто дивують такі дурні запитання. Їх, швидше всього, дають люди, які абсолютно не слідкували ні за діяльністю «Свободи» у парламенті, ні за її діяльністю поза ним. Тому коротко відповім на це питання, і почну саме про діяльність у Верховні Раді України.

Політична партія ВО Свобода

І так, якщо ви дочитали до цього абзацу, а не просто перегорнули сторінку вниз. то вже знаєте про «перебіжчиків», які проходять у Верховну Раду від однієї партії, а вже отримавши депутатський мандат переходять «на іншу сторону».  Як кажуть в народі – тушки. Так от, саме завдяки свободівям, які виштовхали тушок Табалових і пригрозили зробити так з кожним, хто надумає зраджувати своїх виборців, масове тушкування зникло. Хто забув, відео освіжить пам’ять:

Другий переконливий факт: саме свобода навела порядок в раді – більше немає голосування чужими картками (як от коли в залі перебувало лишень 50 регіоналів, а під час голосувань на таблі висвічувалось вдвічі більше голосів за від них). Крім того, навіть тоді ще ганьба прем’єра Азіров прем’єр Микола Азаров почав говорити з трибуни українського (точніше пробував). Думаю не варто продовжувати, а відразу підсумую – саме «Свобода» навела порядок у найвищому законодавчому органі країни (а як можна очікувати дотримання законів найнижчими чиновниками, якщо навіть найвищі їх  не дотримуються і ніякого покарання за це не отримують).

Ну гаразд, йдемо далі. Давайте пригадаємо, яке завдання народних депутатів? Ні, не ремонтування доріг чи будування лікарень, – за все це відповідають інші люди. Верховна Рада України – це законодавчий орган, а, отже, народний депутат повинен розробляти закони та приймати їх. Що ж, можна з впевненістю сказати, що депутати-свободівці й тут проявили себе з кращої сторони: розробка та внесення на ухвалення чималої кількості законопроектів, серед яких: про ліквідацію приватних монополій (до чого призводить монополія?); про ліквідацію офшорних схем (думаю всі знаю, де казнокради ховають свої гроші й чому важливо ліквідувати можливість це робити); про прозоре фінансування партій (ага, «дзеркально чистий» простолюдин Ляшко мусив би пояснити, де пере гроші на потужну агітаційну компанію чи на недешеві перельоти приватними літаками).

Голосування партій за боротьбу з корупцією

Звісно ж, більшість цих законопроектів не були прийняті… Чому? Хоча  тому, що менше сорока свободівців це не більшість, а олігархічний зброд інших партій вже точно не голосуватиме за закони, які не в інтересах їхніх спонсорів чи їх самих. Який відсоток зброду в інших партіях? – Погляньте на те, хто як голосує у Верховній Раді – все стане зрозуміло. «Свобода» єдина практично завжди в 100% складі голосує за правильні закони.

Тепер трохи про дії поза радою, а точніше про участь «Свободи» у «Революції гідності» та АТО війні з окупантами  на сході. Для всіх тих, хто говорить мовляв “а де була «Свобода» коли на майдані точились бої та вбивали людей” скажу коротко і ясно: на тому ж майдані поміж звичайних людей, поруч з ними на барикадах. Чому ви не бачили? Все просто – чи впізнаєте ви свободівця, якого ніколи раніше не бачили, і який стоятиме пліч о пліч з вами, але без партійної символіки? Відповідь – ні. Робіть висновки.

А на засипку скажу, що серед Небесної Сотні – 19 свободівців… Більше сотні членів ВО «Свобода» були поранені на майдані, десятки в той час потрапляли за грати, більше двох десятків очолювали сотні Самооборони Майдану, а на самому майданні щоденно боролися проти бандитської влади режиму Януковича понад дві тисячі свободівців. Однак вони лишалися не поміченими, на відмінну від всяких радикалів, котрі вивозили вила на майдан…

Що ж, я ще можу багато написати і про різні заслуги «Свободи», але вже втомився і годинник підказує, що пора спати. Однак, якщо у вас виникли питання, або ви маєте чим мені заперечити, доповнити і т.п. – пишіть коментарі, дискусія це завжди цікаво. Саме в дискусіях народжується істинна. І… що ж, бажаю не помилитися на позачергових виборах, які пройдуть вже цієї неділі.

Чому варто голосувати за Свободу

Коментування вимкнено
  1. 3 роки назад
    • 3 роки назад
    • 3 роки назад
      • 3 роки назад
  2. 3 роки назад
    • 3 роки назад
      • 3 роки назад
        • 3 роки назад
  3. 3 роки назад
    • 3 роки назад
  4. 3 роки назад
    • 3 роки назад
      • 3 роки назад
        • 3 роки назад
  5. 3 роки назад
    • 3 роки назад